П`ятниця, 16.11.2018, 04:02

Вітаю Вас Гость | RSS

Головна » Архів матеріалів
« 1 2 3 4 ... 16 17 »

Віктор Чабаненко

Доктор філологічних наук. Автор монографії «Основи мовної експресії», упорядник збірки запорозьких легенд «Савур-могила». Поет, перекладач.

До України

Як Дніпро обіймає голубими руками

Хортицю,

Так і я обіймаю тебе голубими мріями,

Вітчизно кохана.

 

Я течу повсякчас біля лона твого,

Я струмлю повсякчас біля серця твого,

Я гострю повсякчас об граніти твої

Меч двосічний на лжу осоружную!

 

Із очей із твоїх у мою глибину

Западає сльоза перламутрова,

І  чую, як там з неї враз пророста

Диво дивнеє – квітка надії.

 

У мені, як в Дніпрі, каламуттю життя,

Бунтівничі пороги потоплено,

Та розіб’ється всякий об них корабель,

Що до тебе пливтиме із кривдою!..

Ватаг-рятівник

О. Т. Гончару

Тієї осені помер Великий Луг,

Пішла на дно сплюндрована Гілея, -

Розгнівався загачений Дніпро

Й розлився на півсвіту многохвилям…

Над пінявим шаленством диких вод,

Над обширом великої руїни

Пекельний клекіт розпачем повис –

То птаство перелітне вирувало:

Не стало предковічних берегів,

Потоплено старі дороговкази.

Куди податися? В який летіти бік?

І як із цього вирватись одчаю?!

Та раптом сонце вийшло із-за хмар –

І з гущі ватаг вилетів пташиний,

Звитяжно і заклично проячав –

Полинув радісно, нестримно на світило!

За ним, отямившись, у вирій подались

Його  брати, що збилися з дороги.

Згуртовані, врятовані ключі

У сонячних розтали високостях!

 

Коли сколочений, стрімкий життя потік

Понищить нам усі дороговкази,

Прямуймо, браття, сонцеві навстріч,

Як птаство те, що вирвалось з одчаю!

Переглядів: 73 | Додав: Соловйова | Дата: 30.03.2017

 

Віктор Чабаненко

Віктор Антонович Чабаненко народився в селі Єлисаветівці Василівського району Запорізької області.

Закінчивши середню школу, В. Чабаненко вступає до Запорізького педагогічного інституту, де навчається до 1959 року. У 1962 – 1965 роках навчається в аспірантурі цього ж вузу, а з 1965 року працює викладачем педінституту, деканом філологічного факультету (1985 – 1996) та завідуючим кафедрою загального і слов’янського мовознавства.

Першими поетичними творами були українські переклади віршів білоруського поета М. Богдановича.

Вперше оригінальні поезії В. Чабаненка «Слухаючи 3-тю симфонію Бетховена» і «Січень-жалень – як ножами» були опубліковані в альманасі «Вітрила – 69».

У 1968 р. В. Чабаненка звільняють з роботи за виступ на захист роману О. Гончара «Собор» від огульної критики та за протест проти закриття українських шкіл у м. Запоріжжі. Лише через рік під тиском культурної громадськості його поновлюють на роботі. Він знову продовжує плідну працю над перекладами з білоруської, російської, німецької. Власні поезії зрідка друкує в газетах, альманахах: «На Гаймановій могилі», «Сонце любові», «Дивний сон», «Керманичу наших бригантин», «Слово» тощо.

Перша збірка поетичного доробку «Собор душі моєї», яка складається з двох частин («Оригінальні поезії» та «Суголосся»), вийшла у 1998 році.

До збірки інтимної лірики «В гостях у юності твоєї» (1999) ввійшли також поезії, присвячені найсвітлішому людському почуттю – любові, а також переклади творів видатних німецьких та білоруських поетів.

Громадянські, високопатріотичні мотиви проймають поезії ще двох збірок: «У вічному двобої» (2000) та «Оратанія» (2001).

Виступає В. Чабаненко у галузі літературознавства, пише рецензії на книги Я. Баша, Дніпрової Чайки, П. Ребра та інших українських письменників, досліджує мову творів І. Вишенського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, Яра Славутича, В. Поліщука, О. Гончара.

Як мовознавець, розробляє проблеми лінгвостилістики, соціолінгвістики, топоніміки, української діалектології й діалектної лексикографії, етимології та історії української мови.

В. Чабаненко – автор численних публіцистичних статей, присвячених проблемам культурно-національного відродження України. Бере активну участь у громадському житті. З 1989  по 1991 роки – голова Запорізького обласного товариства української мови ім. Т. Шевченка, член Центрального правління товариства, з 1995 року – голова Конгресу української інтелігенції Запорізької області, заступник голови комісії з питань національного відродження при обласній державній адміністрації.

Вчений і письменник, лауреат премій ім. П. Чубинського, ім. Я. Новицького, ім. Д. Яворницького.

Творчість: Збірки легенд і перекладів Нижньої Наддніпрянщини («Савур-могила») (1990); Сестра орлів (1992); Січова скарбниця (1999); Мудре слово: Прислів’я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини (1992), Гартоване слово: Постійні порівняння в говірках Нижньої Наддніпрянщини (1995), Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини(1992 – 1993), Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини (2001), історико-топонімічний словник «Великий Луг Запорозький» (1999); Собор душі моєї (1998); В гостях у юності твоєї (1999); Петро Ребро: Літературний портрет (1999); У вічному двобої (2000); Оратанія (2001).

 

Переглядів: 284 | Додав: Соловйова | Дата: 30.03.2017

Переглядів: 59 | Додав: Соловйова | Дата: 30.03.2017

Переглядів: 95 | Додав: Соловйова | Дата: 30.03.2017

Переглядів: 57 | Додав: Соловйова | Дата: 27.03.2017

Переглядів: 126 | Додав: Соловйова | Дата: 27.03.2017

О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив...
1915

Переглядів: 51 | Додав: Соловйова | Дата: 27.03.2017

Переглядів: 91 | Додав: Соловйова | Дата: 25.03.2017

Переглядів: 53 | Додав: Соловйова | Дата: 25.03.2017

Переглядів: 88 | Додав: Соловйова | Дата: 23.03.2017