П`ятниця, 17.11.2017, 23:56

Вітаю Вас Гость | RSS

Головна » 2016 » Квітень » 19 » Багатозначні слова. Приймати
20:14
Багатозначні слова. Приймати

А чи знаєте ви, що у слова приймати є 18 значень?

ПРИЙМАТИ, аю, аєш, недок., ПРИЙНЯТИ, рідко. ПРИНЯТИ і діал. ПРИЙМИТИ, прийму, приймеш, док., перех.

1. Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось, або звідкись кого-, що-небудь. Хапко зараз витяга карбованця. Охрім, приймаючи, вмент уласкавився (Марко Вовчок, VI, 1956, 281); Мусив ловити [Алі] мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Олесь Донченко, VI, 1957, 12);
//  Ловити що-небудь кинуте;
//  Відбивати удар (м'яча). Юрко.. прийняв м'яча і сильно вдаривши, послав у небо чудову свічку (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 81); Прийняти м'яча на голову.

2. Погоджуватися взяти собі що-небудь запропоноване. Наум, узявши хліб, поцілував і, положивши на стіл край свого хліба, каже: — Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 56); Пан моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця, але одразу ж передумав: чи прийме сьогодні старчиха гроші від нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 629);
//  Одержувати від кого-небудь щось у власність. Іванець там [у наметі] од князя царські дари приймає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 171); — Так се вже не чиє, як моє діло, глядіти дуже пильно, щоб він [зять] був хазяїн добрий, щоб хоть би вже не розтратив.., що від нас прийме (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 62).
 Приймати (прийняти) допомогу (поміч) — користуватися чиєюсь допомогою. [Руфін:] Неслава й батькові прийняти поміч від сина-зрадника (Леся Українка, II, 1951, 460).
Приймати (прийняти) в спадок: а) одержувати які-небудь матеріальні цінності після смерті того, хто володів ними; б) переймати що-небудь від когось. Прийнявши в спадок кращі традиції революційних демократів 60-х років, народники 70-х років так само були непримиренними до всіх і всіляких залишків кріпосництва (Радянське літературознавство, 4, 1963, 101); Приймати (прийняти) корону (булаву і т. ін.) — виконуючи певний обряд, одержуючи атрибути влади, ставати королем, гетьманом і т. ін. Так Роберт за снагу та одвагу Королем у Шотландії став, В Едінбургу, преславному місті, Привселюдно корону прийняв (Леся Українка, I, 1951, 360); Один із старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі. Задзвонили дзвони. Кирдяга прийняв булаву (Олександр Довженко, I, 1958, 234).

3. Погоджуватися з чим-небудь. [Голос покликача:] Руфін заздалегідь приймає вирок — і просить виконать його скоріше (Леся Українка, II, 1951, 534); — Рябов, пиши охоронну грамоту й наказ про прийняття розсадника на державне постачання. — Ну, що ж, приймаю, — Мічурін підвівся з стільця (Олександр Довженко, I, 1958, 455); S признатись належить, Що таки в світі існують тіла, неподільні на частки І якнайменші на розмір. І далі, цю думку прийнявши, Треба додати, що вічні вони, і тверді, і суцільні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 142); Боротьба досягає найбільшого напруження під час страйку, в якому робітники перемагають, капіталісти змушені прийняти вимоги робітників (Українська література, 9 клас, 1957, 125);
//  Миритися з чим-небудь. Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки — все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260); Прийшлось мовчки прийняти такий зворот розмови (Леся Українка, III, 1952, 606);
//  Підтримувати що-небудь. — П'ю за працю на пожиток Країні нашій, панове!.. — Приймаючи цей тост, — обзивається третій, — додам кілька слів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 171);
//  Затверджувати що-небудь на зборах, засіданнях і т. ін.; схвалювати. Приймаючи першу Програму На II з'їзді в 1903 році, більшовицька партія кликала робітничий клас, усіх трудящих Росії на боротьбу за повалення царського самодержавства, а потім — буржуазного ладу і встановлення диктатури пролетаріату (Програма КПРС, 1961, 4); — Зажди, Устиме, ще не таке буде. Ось приймемо на Зборах Маніфеста, щоб у нас влада Радянська була (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 144);
//  Ставати послідовником, прибічником чого-небудь (вчення, віри і т. ін.). — Я в святого духа віру Щирим серденьком прийняв (Леся Українка, IV, 1954, 125);
//  Присвоювати собі якусь назву або ім'я видатної людини (про об'єднання, установи, підприємства, заклади і т. ін.). Кожна партія, вступаючи до Комінтерну, повинна була прийняти назву Комуністичної партії (Комуніст України, 3, 1969, 24).
 Приймати завіт — брати на себе обов'язок наслідувати що-небудь, дотримуватися чогось. [Матушка Гуменя (гнівно):] Так оце то ті тихі та смиренні. Оце то ті, що, надягаючи чернечу рясу, завіт приймали одсахнутись від усього мирського, тікати диявола і гріха його (Панас Мирний, V, 1955, 81); Приймати (прийняти) присягу (див. присяга); Приймати (прийняти) раду — слухатися чиєїсь поради. О, ради тих печер святих Лікеєвих, Що в них бував ти хлопчиком, Прийми пораду, що тобі нашіптує Старий і вірний приятель (Микола Зеров, Вибр., 1966, 384).
Прийняти старостів — погодитись віддати дочку заміж; погодитись вийти заміж. [Марися:] Чом батько від Миколи старостів не прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його (Карпенко-Карий, I, 1960, 344); Серце не приймає кого — хто-небудь відчуває відразу до когось, не може полюбити когось. — Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами... (Марко Вовчок, VI, 1956, 280); — Мати скребе голову: женись тай женись! .. дівчат мені рає... Та не приймає їх моє серце... (Панас Мирний, I, 1949, 341).

4. Брати на свою відповідальність що-небудь для передавання, пересилання, зберігання і т. ін. (про спеціально призначену особу, працівника). На подвір'ї стояв прикажчик і серед криків та зойку приймав матеріал (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 35); Обліковець Марина приймає від дівчат, що все по двоє підходять з великими корзинами, яблука. Відмічає у зошиті (Андрій Головко, I, 1957, 490); — Накажи комусь прийняти від мене три сотні добірних баранів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 379); Тисячі телеграм прийняла за свого життя Зінаїда Павлівна (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 107);
//  Брати що-небудь від когось на розгляд, для використання, застосування і т. ін. Я написав листа до «Київської Старини».. і прохав сповістити мене, чи приймають вони драматичні утвори [твори] (Панас Мирний, V, 1955, 374); Звісно, цар.. папери його має прийняти (Михайло Стельмах, I, 1962, 384);
//  Закуповувати що-небудь. — їздив же сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений віск (Михайло Стельмах, I, 1962, 490);
//  Перевіривши якість виконаної роботи, стверджувати її завершеність. — Придивляйся, хазяїне! Будеш роботу приймати! Тепер усе наше село таким буде... (Олександр Копиленко, Хата хлопчика.., 1957, 16).
 Приймати (прийняти) замовлення: а) зобов'язуватися виконати на прохання якусь роботу. Він з'явився на місце роботи, але основного знаряддя праці — скриньки — він не взяв. Отже, він був позбавлений змоги приймати замовлення і чистити чоботи (Юрій Смолич, IV, 1959, 188); б) оформляти замовлення.
Приймати (прийняти) вину на себе — те саме, що Брати (взяти, переймати, перейняти і т. ін.) вину на себе (див. вина). Шрам головою своєю одкупить полковий свій город.. Жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 192); Приймати (прийняти) [великий] гріх на себе (на душу) — те саме, що Брати (взяти) гріх на душу (див. гріх). — Буде того, що я тебе раз покрив, що перед богом гріх на себе приняв... (Панас Мирний, III, 1954, 198); «Поклянись, — каже, — на цей образ і поцілуй його, що немає її в хаті». І що ж ви думаєте? Поклялась стара, прийняла великий гріх на душу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 69); Приймати (прийняти) естафету див. естафета; Приймати (прийняти) на свій рахунок див. рахунок; Приймати пост, військ. — ставати на варту, заступати вартового. Під кущем біля кулемета чути приглушену розмову — саме, видно, міняється наряд. Здас пост Остапенко, приймають Сердюки (Олесь Гончар, II, 1959, 265); Приймати (прийняти) рішення — вирішувати. Артьомов вивчав людей, з якими стикався, зважував їхні висловлювання, і коли приймав рішення, то, насамперед, воно було в інтересах держави, партії, народу (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 160); — Прошу прийняти конкретне рішення по моїй пропозиції (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 121).

5. Знайомлячись із станом справ якого-небудь господарства, підприємства, установи і т. ін., брати на себе керівництво ним. Треба було приймать економію. — Як будемо приймати? — Оберім трьох. Нехай хазяйнують (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 82); — Тоді хто ти такий і чого сюди прийшов? — Ферму приймати. Працювати тут буду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 111); — Приймеш команду розвідників, — змінив своє рішення полковник (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 139); Нещодавно [Гнат] прийняв бригаду, а порядок повернув як! (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 261).
 Приймати (прийняти) командування — брати на себе обов'язки командира. Командування приймає підполковник Зайцев (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 10); На випадок загибелі сержанта приймаю командування (Олександр Довженко, I, 1958, 312); Приймати (прийняти) справи — вступаючи на якусь посаду, знайомитись із станом справ. Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький (Олесь Гончар, III, 1959, 307).

6. Виконувати якусь гігієнічну, лікувальну і т. ін. процедуру. Почувся плескіт води: дівчина приймала душ (Юрій Яновський, II, 1958, 159); Навіть узимку приймали малюки повітряні ванни (Вечірній Київ, 3.IV 1968, 2);
//  Вживати всередину, ковтати (ліки). Я вигадав, що заслаб.. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота і зіпсував великодній сніданок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364); Олечка не хотіла нічого приймати, дивилася з докором своїми синіми очима, пручалася. Утрьох тримали її, з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 189); Доктор Драгомирецький вирішив прийняти подвійну дозу вероналу, — щоб таки переспати часинку (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 61);
//  у сполуч. із сл. їжа, страва і т. ін. Споживати що-небудь; їсти. Не один наймит гіркий,.. почувши Кармелеву пісню, .. на другий день робивсь немов хворий, немов до своєї роботи й служби незгожий, не приймав хазяйської страви (Марко Вовчок, I, 1955, 356); Не приймав коник його [хлопчика] трави (Панас Мирний, I, 1954, 176); [Огнєв:] Забороняю усім командирам приймати до того часу їжу, поки бійці чс поїли (Олександр Корнійчук, II, 1955, 40);
//  Виконувати який-небудь обряд. Наум, тільки сам живий та теплий, ще здужав підвести її до святого причастя... Маруся прийняла тайни Христові, як янгол божий (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 85); Громадянку.., яка тривалий час хворіла, проповідники.. умовили прийняти обряд «водяного хрещення» (Наука і життя, 6, 1959, 50).
Душа не приймає: а) хто-небудь не може або не хоче з'їсти, вжити щось. Їв би очима, та душа не приймає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 226); [Солдат:] Як надивишся зранку, як знущаються з бідних людей, то повір, що не то що обіду, а навіть махорки не приймає душа... (Олександр Левада, Драми.., 1967, 46); б) те саме, що Серце не приймає (див. приймати 3). Але моя душа сього не приймає, довіку не помириться з таким! (Леся Українка, III, 1952, 689); Приймати (прийняти) шлюб — те саме, що Закон приймати (прийняти) (див. закон). [Химка:] Чи може я справді не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали, шлюб приймали... (Панас Мирний, V, 1955, 240).

7. Терпіти, переживати що-небудь. — Запорожець ради нас усяку нужду з Січі приймає, білої сорочки зроду не бачить: як же нам не любити, братці, добрих молодців? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 140); Гірко мені приймати наругу від тих людей, що стільки раз я, було, з біди визволяю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154); Голод, холод, усяку біду і напасть він готовий прийняти для іншого (Марко Вовчок, I, 1955, 346); Годі ж спільної розради, Що люд путами скула; Годі з нас тієї стради [страждання], Що країна прийняла! (Павло Грабовський, I, 1959, 77);
//  Під дією чого-небудь мати певні зміни; зазнавати чогось. Я спочатку написав тільки ті глави, які могли бути надруковані, та й ті прийняли чимало змін (Леся Українка, IV, 1954, 132); Максим поштиво закивав: він завжди кивав поштиво на цю кумову згадку, бо сам за революцію ще ніякого ка ліцтва не прийняв (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 41).
Приймати (прийняти) бій: а) вступати в бій, початий противником. Половина монголів уже вискочила з балки. Не приймаючи бою, вони щосили гнали коней, втікали (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 395); Тварини позривалися з місць. Самець став у грізну позу, готовий прийняти бій з ворогом (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 139); б) вступати в гарячу суперечку. [Ольга Антонівна:] Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. [Лисонко:] Ні, не треба... Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 289); Приймати (прийняти) кару — відбувати покарання. — Злазьте-но, злазьте, не соромтесь, — заохочував Галю батюшка, — бушували отут разом, то треба разом і кару приймати (Степан Васильченко, I, 1959, 122); Валентин уже знову стояв перед учителем, червоний, похнюплений, з порізаними руками, і приймав з гідністю кару за свою чергову витівку (Олесь Гончар, IV, 1960, 79); Приймати (прийняти) на себе: а) зазнавати на собі якусь дію, вияв чого-небудь неприємного, дошкульного. Як завжди в таких випадках, механік вигадав собі діло і зник, помчав у Брилівку, і весь шквал обурення за простій приймав на себе виконроб товариш Красуля (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 260); Завили й загавкали спущені з цепу собаки, їхню злобну навалу прийняв на себе парубок, який відступав останнім... (Олесь Донченко, III, 1956, 51); б) страждати за чийсь біль, біду, горе, переймати на себе. Сам нахилявся над крихітним тільцем, що змагалося за життя, і мовчки приймав на себе той біль, той крик, той вибираючий душу доньчин плач (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 303); Я дуже рада, що Ви поправляєтесь, а все-таки часто згадую ті легенди, де.. одна людина приймає на себе чужу біду і слабість, і жаль мені, що се можливо тільки в казці! (Леся Українка, V, 1956, 73); в) те саме, що Приймати (прийняти) на свій рахунок (див. рахунок). Моя байка Ні бійка, ні лайка: Нехай ніхто на себе не приймає, А всяк на вус собі мотає (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 129); Приймати (прийняти) на себе вогонь — зазнавати обстрілу. Коло річки Вужак, за безлюдним селом Оболонь, Канонада реве: ми приймаєм на себе вогонь (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 110); Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 86); Приймати (прийняти) смерть — вмирати. Коли Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег, Джмелик повеселів очима: — А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав. Другий би на твоєму місці горланив так, що й по хуторах чути було б (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 123); — Я ладна прийняти смерть у твоєму вогні за твою ласку, за один поцілунок (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 233); Приймати (прийняти) удар на себе: а) вступати в бій, початий противником. — Другий взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі якої несподіванки прийняти на себе удар (Андрій Головко, II, 1957, 507); Друга лінія оборони готова прийняти на себе удар (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 74); б) підпадати під чийсь гнів, обурення і т. ін., зазнавати якоїсь кари, перев. замість справжнього винуватця. [Богушова:] Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Таню (Вадим Собко, П'єси, 1958, 73).

8. Вислуховувати що-небудь. [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка, II, 1951, 317); Жив [поет], писав; приймав хвали й образи; ..зате в житті ні разу Неправді не служив! (Максим Рильський, I, 1960, 272); — Се веселі жарти, пане-сусідоньку, — та все жарти; а ви мені яке розумне слово прокиньте. — Вибачайте на розумнім — прийміть правдиве, сусідонько поважна! (Марко Вовчок, I, 1955, 185); В глибокому ярку.. розвідників зустрів полковник Горпищенко, прийняв короткий, але хвилюючий рапорт Прокопа Журби (Василь Кучер, Голод, 1961, 135);
//  Уловлювати звуки, світло, випромінювання і т. ін. (про різні приймальні прилади). У цих будинках приймачі з Москви приймають вісті (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 106); Чому так багато антен? Її запитання смішить Віталія. — Антена, мамо, одна, а то прийомні рамки! Чим більше їх, тим вона чистіше приймає (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 92).

9. Сприймаючи що-небудь, реагувати певним чином. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 282); — Доброго здоров'я, пане. З приїздом! — почулися з-під похилених голів поодинокі голоси. — Ну, добре, добре. А що ж далі? — призро приймаючи те вітання, пита Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 308); Ми думали, що він [батько] прийме Чайченкове залицяння ласкаво, бо Чайченко і багатий, і молодий, і дочці любий (Марко Вовчок, I, 1955, 200); — Що ж, хлопці, сіяти вже сьогодні не будемо, запрягайте — і на Троянівку. Цю звістку прийняли, як і належало, — весело (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 86);
//  Виявляти своє ставлення до появи кого-, чого-небудь. Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням (Павло Загребельний, Диво, 1968, 685); Ми виступали в металістів. Захоплено приймає зал (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 46); — Так, так, пора тобі вже вступити в світ... — промовив князь і замислився. Його теж непокоїла думка: як прийме світ його Sophie? (Леся Українка, III, 1952, 507);
//  Сприймаючи, виявляти розуміння. Буржуазно-націоналістичні «поети» знали, що їх «творчість» народ не приймає, і пояснювали це тим, що нібито їх поезія «недоступна масам» (Історія української літератури, II, 1956, 620); Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Максим Рильський, III, 1961, 85);
//  Виявляючи розуміння, поділяти. [Джонс:] Так то йому образа? Отакої! Як трошки там людина пожартує... [Мак Гарді:] А він такий, що не приймає жартів (Леся Українка, III, 1952, 95);
//  Піддаватися дії, впливу чого-небудь. Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме .. Втішати? Але, здасться, вона не з тих, що приймають втішання (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Стара жінка.. зморщеною рукою гладить Микошу по голівці. Той відхиляється: не личить козакові приймати бабські пестощі! (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 61);
//  Засвоювати що-небудь. Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (Іван Франко, XI, 1952, 73).
Приймати (прийняти) [близько] до [свого] серця — те саме, що Брати [близько] до серця що (див. брати). Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця, умовляючи мене не звертати на те уваги (Панас Мирний, IV, 1955, 338); Чим допомогти справі, Маруся так-таки й не знала. Сказала о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця, але, на превелике своє здивування, почула рівнодушну [байдужу] відповідь: — Ну, тайщо? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 61); Приймати (прийняти) в серце (в душу): а) (кого) зустрічати прихильно, щиро, з любов'ю кого-небудь. Він, він! За час майже шестирічної розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило для інших, але не для неї, не для матері! Прийняла його в серце, яким є, здається, таким і ждала (Олесь Гончар, II, 1959, 132); б) (що) сприймати прихильно що-небудь. [Руфін:] Прісцілло, раз ти вимовила слово, якого я не смів промовить перший, бо думав, — ти його не приймеш в душу (Леся Українка, II, 1951, 376); Приймати (прийняти) на віру див. віра 1; Серцем прийняти — глибока відчути, усвідомити. Тож не цурайтесь видом бідним. Нескладним гомоном її [пісні], А серцем щирим і свобідним Прийміть і полюбіть її (Іван Франко, XIII, 1954, 92); Летіли в даль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (Володимир Сосюра, I, 1957, 290).

10. за кого — що, як. Розцінювати кого-, що-небудь певним чином; вважати за якогось, за щось. Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв [вияв] енергії та непохитної волі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); — Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Леся Українка, IV, 1954, 106); Бригадир прийняв Любашине «здався він мені!» як згоди знак (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 8);
//  за кого — що. Сприймати кого-, що-небудь помилково за когось, щось інше. — Се й сліпий розглядить, що се патрет, а не живий чоловік... Хіба тут були такі дурні, що приймали його за живого? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20); — Ти знаєш, — довірливо звернувся він до товариша, — я тебе спочатку був ледве не прийняв... за вуркагана (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 79).
Приймати (прийняти) всерйоз — вважати вартим уваги що-небудь, надавати значення чомусь. Чого-чого, але наскоку звідси адмірал Янікоста зовсім не сподівався.. Чи можна було приймати всерйоз отой напівлегендарний загін таврійської вольниці? Що вони могли значити проти нього? (Олесь Гончар, II, 1959, 47); Приймати (прийняти) за чисту монету — те саме, що Брати (взяти) що за чисту монету (див. монета). Музичко тричі виконував свій твір. Гальба потурбувалася, щоб про це й газета написала.. Люди прийняли те за чисту монету, радо вітали появу нового світила (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 157); Приймати (прийняти) іспит (залік) — оцінювати чиїсь знання з якогось предмету.

11. Дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись. — Люди йшли стільки, стомились, голодні, мужики їх не приймають в село... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 399); Оксен проводив засідання правління по-своєму. Він не обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав усіх, хто бажав бути присутнім (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 118); Знав [лакей], коли треба побурчати на пана, коли треба прийняти ту чи іншу людину, коли можна витягти дрібну асигнацію з панської кишені (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 379);
//  Давати аудієнцію кому-небудь. — Чого тобі до секретаря? — сам себе здержуючи, пита чоловік. — Секретар таких, як ти, не приймає... (Панас Мирний, I, 1949, 244); Ленін прийняв Пархоменка в Кремлів той же день, як він приїхав до Москви (Петро Панч, Вибр., 1947, 347);
//  Дозволяти кому-небудь переночувати. Вона там жебрала цілий день, а вночі моя господиня приймала єї [її] на ніч до кухні (Василь Стефаник, II, 1953, 13); Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий, і так нестерпно болять руки-ноги, й болить голова, й ніхто вже не прийме в хату переночувати (Олександр Довженко, I, 1958, 307);
//  Брати кого-небудь в якийсь заклад для тимчасового перебування. — Сина привезла ось, — вона кивнула на безтарку, — підозра, що стовбняк… Лікарки нема, а без неї не приймають! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 211); Після довгих переїздів на звощику Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 194);
//  Впускати кого-небудь жити до себе. Ні до кого вже не переходила [Явдоха] жити, а стала сама до себе приймати (Панас Мирний, I, 1949, 235); — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син — поганець? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 75);
//  Брати кого-небудь у свою родину як чоловіка, зятя, невістку і т. ін. Вона гнобила надію в серці: дасть же бог — знайдеться добрий чоловік її дитині — приймемо зятя в хату (Панас Мирний, III, 1954, 21); Явдоха прийняла з Борині бідного парубка Юхима і з ним загосподарювала (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 241);
//  Дозволяти кому-небудь жити в певному місці. Басарабські пани з великою охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в їх було землі багацько, а людей мало (Нечуй-Левицький, II, 1956, 219).
Бог (господь) прийняв (приняв, прийме) [душу] кого, заст. — помер (помре) хтось. Старий сам ховав [жінку] і добре слізьми вмивався, хоч і приказував собі: «Добре, коли господь приняв: перестала жити вона, то й терпіти перестала» (Марко Вовчок, VI, 1956, 224); — Шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці, поки бог до себе прийме душу (Леся Українка, I, 1951, 391).

12. Погоджуватися вважати кого-небудь своїм, допускати в своє товариство. — Ти ж ходив усе услід за нею цими днями, чи ж вона не прийма тебе, чи гордує? — Вона якось втікає від мене (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 221); Так же дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб'ють та й проженуть... (Панас Мирний, I, 1949, 141); Вимазав лисичат сметаною та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану і прийняла лисичат (Збірник про Кропивницького, 1955, 28);
//  Зараховувати кого-небудь до складу якогось об'єднання. Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей, позаписував їх Посмітюхами і не взяв за те ні шага (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221); Келембет саме згадував, як його на фронті приймали до лав партії (Юрій Яновський, II, 1954, 99); [Максим:] Та батько ж, кажу, такий, що й зараз у комуну, мати не хочуть. [Мотронька:] Не хоче, й не треба! Тебе й без землі наша комуна прийме (Микола Куліш, П'єси, 1960, 73);
//  Брати за учня кого-небудь; зараховувати учнем, студентом, слухачем і т. ін. когось. — Не будуть знати [хлопи] по-німецьки, не прийматимуть їх до вищих шкіл (Іван Франко, VI, 1951, 209); Назнав хлопець другого маляра у сусідньому селі Тарасівці, що славився поміж людьми за, дотепного чоловіка. Та маляр той не прийняв до себе Тараса (Панас Мирний, V, 1955, 309);
//  Допускати кого-небудь до виконання якоїсь роботи; зараховувати в число співробітників. — Пішла я з дитиною на руках в сахарню, мене не приймають на роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 108); Прийшов [ангел] до одного господаря, проситься на службу, але той, бачучи [бачачи] його красну вроду, не хотів його приймати (Іван Франко, XIII, 1954, 427); Директор цукрового заводу, знаючи, які руки у котельника, поламавшись, таки прийняв його на завод (Михайло Стельмах, II, 1962, 194).
 Приймати (прийняти) в найми, заст. — наймати кого-небудь до себе на роботу. — Ніде мені в світі прихилитись,.. приймайте, дідусю, в найми (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 192).

13. у сполуч. з присл. Зустрічати певним чином кого-небудь. — То чому ж ти чоловіка не закличеш у хату? Добре гостей приймаєм! — ..виговорює Загнибідиха Христі (Панас Мирний, III, 1954, 102); — Микола заждався, — і мати простерла нам руки старі, як можуть ласкаво приймати коханих дітей матері (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 218); Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65); Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 117);
//  чим. Частувати чим-небудь. — А я, — каже [кума], — почула, догадалася, що се ви... Мабуть, втомилися.. А я сьогодні й не топила! Чим прийматиму? (Марко Вовчок, VI, 1956, 286); Тітка прийняла хлопців пирогами і сметаною й пустила їх у город, тільки просила, аби гілля не ломили (Осип Маковей, Вибр., 1954, 86);
//  Зустрічати у себе гостей, влаштовувати прийом, перев. з частуванням. Увечері Горький приймав екскурсію народних учителів.. і я бачив таку тарантелу, яку вміють танцювати тільки 2 чоловіка на світі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 326); Мічурін сидів під обважнілим від плодів деревом.. Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (Олександр Довженко, I, 1958, 449).
Приймати (прийняти) на багнети — починати або вести бій багнетами. На нас напали з усіх боків, є забиті, є й поранені, та не так легко було нас узяти. Ми їх приймали на багнети, бо патронів обмаль (Юрій Яновський, II, 1958, 218); Приймати парад див. парад.

14. Набирати якогось вигляду, характеру. Коли ж слава сього пана старости швидко по його вступленню на урядовання [урядування] почала приймати попросту страховинні розміри, постановив я уладити собі прогулку [прогулянку] в його повіт (Іван Франко, III, 1950, 232); Хоробливість його вдачі приймала часто несимпатичні форми дрібного егоїзму і навіть жорстокості (Леся Українка, III, 1952, 687); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 309); Вона, вигідніше сівши в невеличке кріселко і простягши свої маленькі ніжки, обутів шовкові пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51).
 Приймати (прийняти) образ кого — перевтілюватися в кого-небудь. Он сів він на кермі високо, Образ Форбанта прийнявши, і з словом до тебе вдається: «Язідів сину, поглянь: самі хвилі пильнують за тебе..» (Микола Зеров, Вибр., 1966, 244); Приймати (прийняти) позу див. поза 1.

15. Уміщати в себе що-небудь, завантажуватися чимсь. До їхнього товариства ввіходить новий член. Це відбувається вночі, на невеликій стоянці, коли пароплав приймає пошту на борт (Юрій Яновський, II, 1958, 134); Могутньо гуготить мартен, приймаючи нові й нові «порції» заліза (Вечірній Київ, 20.VII 1968, 1);
//  Вбирати, поглинати що-небудь. Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Панас Мирний, III, 1954, 7); Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, Та Куру, І Волгу повноводу (Максим Рильський, III, 1961, 113);  * Образно. Жменяк нізащо в світі не дав би чепіги свого плуга в руки вбивці. З такої руки земля не прийме зерно, не дасть щедрого врожаю (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 8);
//  Збагачуватися на що-небудь. Ваш Чернігів справді тепер забагатів, прийнявши до себе музей Тарновського (Панас Мирний, V, 1955, 396);
//  Поширювати в своєму середовищі. Через деякий час весь зоряний степовий ефір приймає схвильовані, ніжністю налиті слова: — Тій, яка мене чує!.. Тій, що найкраща в світі... Тоню! Слухай мене! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 106).

16. Давати дозвіл на прибуття, причалювання (про станцію, порт і т. ін.) Кінокореспопдент.. уперше крутив плівку в Іллічівську 1958 року в день народження порту, коли причал прийняв перше судно (Літературна Україна, 19.XI 1968, 1); Вже через шість місяців перші судна прийняв Одеський порт (Комуніст України, 6, 1969, 25);
//  кого. Мати кого-небудь своїм відвідувачем, тимчасовим мешканцем. Тут був готель «Царград». Спинись, людино! Він Пушкіна, вигнанця і співця, Приймав колись (Максим Рильський, II, 1960, 87); Береги штучного моря вже кілька років приймають десятки тисяч відпочиваючих киян та мешканців навколишніх міст і сіл області (Вечірній Київ, 24.II 1970, 4); Напівтемна, холодна й сира камера прийняла до себе політичного в'язня — інженера-більшовика В. М. Маковського (Знання та праця, 11, 1967, 10);  * Образно. Ліси широко приймають у свої обійми парубка, але вони тільки похитуються, а не шумлять (Михайло Стельмах, I, 1962, 467);
//  Пропускати через себе. Вони знали, що після того, як переправа прийме всіх, перейдуть по гулкому настилу й вони, і лише після того буде запалено бікфордів шнур (Олесь Гончар, II, 1959, 286); Відчинилася кріпосна брама і прийняла сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці (Олександр Довженко, I, 1958, 246).
 Нехай (хай, бодай) тебе (вас) земля не прийме; Бодай (щоб) тебе земля не прийняла — уживається як найтяжчий проклін. Нехай земля не прийме вас [бандерівців], прокляті! (Максим Рильський, Мости, 1948, 96); «А бодай тебе земля не прийняла, а щоб тебе вода вивергнула..», — прокльони, до яких удавалася жінка, приводячи Карпа до тями (Юрій Яновський, Мир, 1956, 233); Нехай (хай) мене [свята] земля прийме — уживається як присяга для підтвердження правдивості чого-небудь сказаного. — Нехай я, де стою, там і провалюся! Хай мене свята земля прийме, коли неправда!.. — присягався Лушня (Панас Мирний, I, 1949, 313); Прийми боже (господи) мою душу (мене) [до себе]; Прийми мене (моє грішне тіло) [сира] земля (вода, море і т. ін.) — уживається для вираження крайнього відчаю, небажання жити. Серед ставу Мовчки опинилась [Катря]. «Прийми, боже, мою душу, А ти — моє тіло!» Шубовсть в воду!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 38); «Господи милосердний! Або мене прийми до себе, або нехай вона [Параска] згине!» (Нечуй-Левицький, II, 1956, 9); — Земля ж моя, земля сиренькая, Мати ж моя рідненькая, Прийняла ж ти отця й неньку, Прийми й мене, молоденьку (Павло Чубинський, V, 1874, 359); — Прийми, море, моє грішне тіло! Мокрина кинулась до моря, неначе прудка коза (Нечуй-Левицький, II, 1956, 241); [Сира] земля (могила) прийме (прийняла) кого — помре (помер) хтось. Я к собі парубка велів позвать, І лагідно почав його навчати, Що нас усіх земля прийме, як мати, Що всім нам в ній по труді спочивать (Іван Франко, XIII, 1954, 284); Так прийняла його могила — Червоний орден біля серця в нього (Леонід Первомайський, I, 1958, 76).

17. Забирати що-небудь звідкись. Подаючи страви й приймаючи посуд, Малуша спочатку відчувала на собі гострий погляд княгині Ольги, розуміла, що вона слідкує за нею (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 84); [Любов (до Ореста):] Поставте, будь ласка, тут; сю рослину можна прийняти (Леся Українка, II, 1951, 35); Тихо в хаті. Не шарудів сторінками Давид. Марія підійшла до нього — спить він. Прийняла з грудей книжку, поклала на стіл (Андрій Головко, II, 1957, 112);
//  Відводити в інше місце, в інший бік. Здається йому, що й бозя глядить на його, хоче посваритись пальцем... він і прийме руку назад [від хліба]... (Панас Мирний, I, 1949, 146); Обережно.. прийняв ногу опришок... Камінь перевалився набік (Гнат Хоткевич, II, 1966, 204).

18. Допомагати при народженні (дитини або маляти якої-небудь тварини). — Він кум мені, я в нього дитя приймала... (Панас Мирний, IV, 1955, 233); — Пийте на здоров'я, а новонародженого ми самі прийняли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 525).
Прийняти останній подих чий — бути присутнім при чиїйсь смерті. [Марина:] Ой мій таточку! ..не я бачила твій останній погляд, не я прийняла останній твій подих!.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 547).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 623.

Переглядів: 75 | Додав: Соловйова | Теги: додаткові завдання, цікавинки