Вівторок, 12.12.2017, 05:55

Вітаю Вас Гость | RSS

Головна » 2016 » Квітень » 19 » Багатозначті слова. Приставити
20:52
Багатозначті слова. Приставити

Чи знаєте ви, що слово приставати має 14 значень?

ПРИСТАВАТИ, таю, таєш, недок., ПРИСТАТИ, ану, анеш, док.

1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 13); Він розкушує його [плід грушки]: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (Михайло Стельмах, II, 1962, 39); Відрізана скибка до хліба не пристане (Номис, 1864, № 8990); Йому снилось, що він дивився на свої руки, чи не пристало до них чого,.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 199); Дощ одразу облив Клима, мов з відра. Вода з голови стекла за комір, сорочка пристала до тіла (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 56);
//  Щільно прилягаючи, прикріплюватися або притулятися до кого-, чого-небудь. Двері покривилися, не пристають щільно (Панас Мирний, IV, 1955, 249); У хаті світилося. Хоч вікна були позатуляні матками, та не щільно пристали до вікон, і видно було згори вузенькі смужечки світла (Андрій Головко, II, 1957, 107);  * Образно. Гірко дивитись на ту ниву, що оре Семен: так вона прийшлася до його, Романової, ниви, так пристала, наче столяр припасував... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112);
//  Щільно облягати (про одяг). Піднялася [Аглая-Феліцітас]. Висока, в чорнім зимовім костюмі, що тісно пристав до тіла (Ольга Кобилянська, III, 1956, 418); Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 270);
//  перен. Привертати чию-небудь посилену увагу; міцно запам'ятовуватися. [Бондар:] Ай, Тарас! А я думав, що ти так вже загартувався в козацькім ділі, що пісня про кохання до тебе не пристане!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 151); Коли Петро вперше побачив Тосю, вона саме сміялася чогось, і звук цього сміху пристав до його пам'яті, як буває пристає вперше почута мелодія! (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 231).
 Сон не пристає (не приставав) до кого — кому-небудь ве спиться (не спалося). Надія підхопилась. Сон уже не приставав до неї (Яків Баш, Надія, 1960, 373).
Пристала душа (душка, серце, серденько і т. ін.) до кого—чого; Пристав душею (серцем і т. ін.) хто до кого—чого — хтось полюбив, уподобав кого-, що-небудь. Полюбила такого, Що не має нічого: Нема свитки, ні кожушка, Та пристала моя душка (Українські народні пісні, 1, 1964, 162); Чи ж моє серденько не пристало щиро до твого кохання? (Леся Українка, IV, 1954, 275); Роман зразу пристав душею до тих книжок, любив їх читати і докладно розказував потім у школі те, про що читав (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 316); Приставати (пристати) до душі (серця, серденька і т. ін.) — те саме, що До (по) душі припадати (припасти, прийти, прийтися і т. ін.) (див. душа). [Пріська:] Завжди тихий.. та ввічливий, — марою він пристав до моєї душі, до мого серця... (Панас Мирний, V, 1955, 159); Тут чужая сторононька Та люди чужії, Не пристануть до серденька, Хоч і не лихії (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 59); Язик пристав [у роті] — хто-небудь втратив здатність говорити. «Його благородіє» не забалакало; воно, правда, поривалось сказати щось, та язик пристав у роті, не повертався (Панас Мирний, I, 1954, 324).

2. розм. Передаватися комусь (перев. про хворобу). — Синочку! Пізно вже... ти спав би. Ну, я тебе перехрещу, щоб ніщо лихе до тебе сонного не приставало, — мовила Катря (Панас Мирний, IV, 1955, 292); Тисячами збивались вони [чумаки] весною біля бериславської переправи з своїми рипучими мажарами, в полотняних штанях та сорочках, густо виквасаних [вимазаних] дьогтем, щоб чума не пристала... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36).

3. перен. Закріплюватися за ким-небудь постійно (про назву, прізвисько і т. ін.). [Деїфоб:] Ну, пам'ятай.., до тебе ймення зрадниці пристане віднині і довіку (Леся Українка, II, 1951, 284); Назва якраз пристала до діла, з того часу Зелена горка [гірка] звалася більше Золотим горішком (Панас Мирний, IV, 1955, 159).

4. розм. Набридати кому-небудь своїми вимогами, запитаннями і т. ін.; прискіпуватися. Соломія покрутилась, повертілась коло Романа, помовчала, а далі знов почала приставати: — Кажи-бо, Романе, чи даси мені грошей? (Нечуй-Левицький, VI, 1956, 379); Діти бігали скрізь, бачили, як ковачі зброю готують, приставали, щоб і їм зробили (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 437); — Хто ви такі? — приставав він до низенького дядька (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 360); Пристав, як пан за подушне! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 169); От як уже всі добре усядуться та пристануть пильно до баби, то вона всміхнеться.. «Ну, бабусю, серце, ну кажіть вже казочку, голубочко, зозулечко!» (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27); Шила [Яресьчиха] дочці В усті [бурлацьку торбу] .., а Донько — найменший — пристав, ув'язався в одну душу: — Пошийте й мені! (Олесь Гончар, I, 1959, 5);
//  з ким—чим. Постійно набридати одним і тим самим. [Грицько:] Матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться, [Одарка:] Та чого ви пристали до мене з тією Химкою? (Панас Мирний, V, 1955, 237); День видався похмурий, і, може, тому настрій у Миколи Павловича був поганий. А тут мати пристає з різними дурницями (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 319);
//  перев. недок. Переслідувати кого-небудь залицянням. Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав де Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 354); [Химка:] Почало літо минати, панич ще більше пристає (Панас Мирний, V, 1955, 221); — Сама знаєш, для чого я так вирядилася. Щоб не звертали уваги оці.. прокляті падлюки [фашисти]. Як забачать молоденьку дівчину.. так і пристають (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 43).
Приставати (пристати) з ножем до горла див. ніж 1; Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях ([шевська] смола, муха у спасівку і т. ін.) — те саме, що Приставати (пристати) з ножем до горла (див. ніж 1). — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах. До кождого газди приставали мов реп'яхи до кожуха (Іван Франко, I, 1955, 127); — Як шевська смола пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (Андрій Головко, I, 1957, 455); Заманувся тому Макарові мій мундир лейб-гвардії. Уступи та й уступи, каже, я заплачу тобі добре.. Пристав як смола (Яків Баш, На землі.., 1957, 75); [Наташа:] Тату! А рогачі брати?.. А решето брати?.. [Голос Кряжа:] Та відчепись ти, пристала як муха у спасівку! (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 205).

5. до чого, куди, де, також у сполуч. із сл. до берега. Те саме, що причалювати 2. Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою (Марко Вовчок, I, 1955, 90); [Настя:] Не бійся, дочко!.. Поставлю знак запорожцям, щоб знали, куди приставати човнами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 463); — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців, — а ти, Пилипе, отой човен тягни до берега (Панас Мирний, I, 1954, 312); Скіфи [човни] літають по тихій холодній воді,.. Інна Варламова перша пристає до берега (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 306); Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба, і не міг пристати до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Бійці натискали на весла, минуло кілька хвилин, серед повної тиші й темряви шаланда м'яко пристала до землі (Юрій Яновський, II, 1958, 198); Пристали рибалки до берега, витягли човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 69);  * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 398).
Приставати (пристати) до берега якого — знаходити своє місце в житті, обирати професію, місце роботи і т. ін. — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега, — говорила [мати] доньці спокійно та розважливо, — бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 281); Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 57); [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам... На роздоріжжі я... Все думаю... (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 88).

6. перев. док., розм. Оселитися де-небудь, у когось. Напевне ніхто не знав,.. де вона пристала на життя (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Давно вже шукала вона доброї душі, щоб пристала до неї та помогла спокійніше віку дожити (Любов Яновська, I, 1959, 39);
//  до кого. Піти до кого-небудь служити, навчатися у когось ремеслу і т. ін. Два роки терпів Тарас таку «науку», а наостанці мусив втекти в містечко Лисянку, де пристав до маляра-диякона (Панас Мирний, V, 1955, 309);
//  до кого. Одружившись, перейти жити до чоловіка або жінки. Після празників Горпина вийшла й собі заміж. Молодий тут уже пристав до молодої (Панас Мирний, I, 1954, 61); Мати мусила швидко вийти заміж, щоб запобігти цілковитому розстроєві господарства. Пристав до неї молодий парубок, також з Ясениці, Гринь Гаврилик (Іван Франко, I, 1955, 12); Відразу ж, як втік від Надії, Лигун прибився в село Бабаї і пристав до модистки Векли (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 87).
 Приставати (пристати) в прийми див. прийми; Пристати на ґрунт, заст. — придбавши земельний наділ, оселитися де-небудь постійно. Він швидко покинув сю службу, послухав одного товариша, що нараяв йому йти до Борислава, заробити грошей, пристати на ґрунт (Іван Франко, IV, 1950, 27).

7. Ідучи або їдучи, ненадовго зупинятися де-небудь. — Буду приставати, не поспішаючи з ним, то він і відв'яжеться від мене (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 408); Дід пристає серед кладки, лікті на поруччя кладе, на річку поглядає (Степан Тудор, Народження, 1941, 219); Раптом вона почула якийсь звук. Наче тупотіння багатьох ніг назустріч. Вона пристала (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 62);  * Образно. Белетристика така химерна штука, як-от моя доля,.. то їде-їде, не треба краще, зате ж як пристане, то й волами не вивезеш (Леся Українка, V, 1956, 59);
//  Зупиняючись у дорозі, розташовуватися де-небудь тимчасово. Найняли [рибалки] музики і з музиками, з церемонією перейшли город і пристали коло одного шинку (Нечуй-Левицький, II, 1949, 76); — Коли вже ми спочинемо? Хоч би пристать де, просушитись (Панас Мирний, І, 1954, 357); — Поранені гниють на ношах,.. давай пристанемо кудись до села і звільнимо свої руки, підемо далі з легкими руками (Юрій Яновський, I, 1954, 283).

8. Приєднуватися до кого-, чого-небудь, іти за кимсь, чимсь. Нарубки перескакували через перелази і приставали до музик (Нечуй-Левицький, II, 1956, 123); Рушає військо. Коні ржуть. На передки їздові сіли, Вже по дорозі пристають То тут, то там бійці спізнілі (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 133); По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 120); Тут же [у Сибіру] до геодезистів пристала велика партія супровідників (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 22);
//  Прибиватися до череди, зграї і т. ін. (про тварин). Увійшовши в двір, Борис відразу побачив новину. До його голубів пристав чужий голуб. Він сидів трохи осторонь від інших, насторожено озирався, але іноді воркотів; значить, пристав по-справжньому, не збирався тікати (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 14); Теля пристало до чужої череди;  * Образно. Мені сказали: радість вилітає у піднебесся молодим орлом. Їй не пристати до чужої зграї, їй не охляти стомленим крилом (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 139);
//  Приєднуючись до кого-небудь, робити те саме, що й він (вони). До Данилкі пристає Ярилко. Обидва танцюють з викрутасами (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 480); Одна дівчина почала пісні, до неї пристали другі дівчата й молодиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 97); На селі досі разом з півнями гавкала й собака.. А це дужче, і друга пристала до неї, а потім завила (Андрій Головко, I, 1957, 347);
//  Приєднуючись, брати участь у якій-небудь справі; підтримувати когось, щось своєю участю. Не цурався Мільтон і тих забав, якими тоді займались молоді паничі,.. тільки не приставав ні до яких розпусних вигадок своїх товаришів, а ще навіть ганив їх за те (Леся Українка, VIII, 1965, 187); — Скажи, Петре, по щирості, ти міг би пристати до нашої справи? (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8);
//  Ставати членом, учасником якої-небудь групи, спілки і т. ін. Далі й каже [Тур]: — Приставай, брате, в запорожці (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 149); Зібрав [брат] усе добро, яке собі мав, покинув усю придобу, залишив і спокій, втік і пристав сам до громади у Чорному лісі (Марко Вовчок, I, 1955, 359); Оришка вже зовсім була до баптистів пристала (Остап Вишня, I, 1956, 27); Таня й Оксані організували драматичний гурток, до них пристав і Тарас Тополя, який виявився завзятим аматором (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 305);
//  до кого, на що. Ставати чиїмсь прихильником, прибічником, приєднуватись до певного світогляду, певних думок, тверджень і т. ін. Справа така: молоді москвофіли.. пристали (принаймні. виразили бажання пристати) до радикалів (Леся Українка, V, 1956, 49); Те, що секретар міськкому швидко пристав на бік Жадана, навіть назвав подібні лекції шарлатанством, ошелешило Шафороста (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 114); Під час громадянської війни Валентин Модестович не пристав ні до кого — ні до білих, ні до червоних (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 159);
//  заст. Переходити до іншої віри. Польський король Сигізмунд III постановив силою завести по всій Україні унію.. Значніші православні пани приставали до католицької віри й сполячувались (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 23); [Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 217); Я ладна заприсягтись і землі з'їсти, що Параска, коли не пристала на нову віру до штундів, то швидко пристане (Нечуй-Левицький, II, 1956, 18).
 Приставати (пристати) до гурту (товариства, компанії і т. ін.) — приєднуватися до певного товариства. Хоч дівчата мали в класі свій куток, свої особливі таємниці, проте Галя, при своїй жвавій громадській вдачі, любіше приставала до хлоп'ячого гурту (Степан Васильченко, I, 1959, 153); [Мошко:] Паненко, приставайте до отаманового товариства, тут вам буде добре (Степан Васильченко, III, 1960, 189); [Маша:] Що ж, просимо вашої ласки. Дуже приємно вас бачити. Приставайте ж до нашої компанії (Іван Микитенко, I, 1959, 245); Побачивши хлопців, Волік побіг до них і пристав до компанії (Олександр Копиленко, Сон. ранок, 1951, 80); Приставати (пристати) до розмови (на розмову) — брати участь у розмові, підтримувати розмову з ким-небудь. До розмови дівчина приставала лише в силу необхідності, більше відповідала на якісь запитання (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 101); Той [хлопець] прикурив уже, а не відходив — може, й собі до гурту чоловічого хотів пристати на поважну розмову (Андрій Головко, I, 1957, 311); Приставати (пристати) на слово (на думку, до думки, на пропозицію, до пропозиції і т. ін.) — підтримувати чиюсь думку, пропозицію. [Казидорога:] Ну, що ж, панове, пристаєте на моє слово, чи будете ліпшої ради шукати? (Іван Франко, IX, 1952, 395); На думку Кривцова пристали начальник порту і більшість капітанів (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 11); Він одним з перших і найпалкіше пристав до думки про негайну втечу (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 200); Панкратов знав, що ідея комсомольської розвідувальної мандрівки в тайгу має реальний ґрунт, знав він, що не один з цих молодих робітників охоче б пристав на пропозицію записати його до складу розвідувачів (Олесь Донченко, II, 1956, 16); Дівчина охоче пристала до його пропозиції (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 117).

9. розм. Погоджуватися з ким-небудь у чомусь, давати згоду на щось. Остигло [остогидло] Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 121); — Пристаєте на мою ціну? (Іван Франко, III, 1950, 70); Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339);
//  також з інфін. Погоджуватися щось зробити. Довго паніматка не приставала віддати Масю в науку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 38).
 Приставати (пристати) на мир (угоду і т. ін.) — погоджуватися укласти мир (угоду і т. ін.) з ким-небудь. — Твоє військо побите? — спитала вона в Саіба. — Побите, і я пристав на безчесний мир з Карапетом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 35); Приставати (пристати) на мову яку — погоджуватися з ким-небудь у чомусь. — Дурниця! — Про мене, нехай, нехай буде дурниця.., тільки нас не вплутуй, — сказав Хома. — Ми на цю мову не пристаємо (Олександр Довженко, I, 1958, 343); Не пристала мати на ту мову, Одружила сина з ким хотіла, Як хотіла — справила весілля (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 115).

10. кому, до чого, розм. Гармоніювати з зовнішністю; пасувати. Білий шовк чудово приставав до чорних брів, до чорних очей, до рум'яного лиця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 150); [Іван:] Скинув би ти.. зовсім козацький жупан, не пристав він тобі! (Степан Васильченко, III, 1960, 24); Зелена байова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний, I, 1949, 127);  * Образно. О ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози (Леся Українка, I, 1951, 185);
//  перен. Відповідати (у 5 знач.) чому-небудь; задовольняти певні вимоги. Він, очевидячки, з тим довгим волоссям не приставав докладно до того образу, що вона створила в своїй уяві (Лесь Мартович, Тв., 1954, 300); [Груїчева:] Так же довго тривати не може,.. гра в якусь надземну любов пристала хіба підліткам (Леся Українка, II, 1951, 56); [Степан:] Ну, чи пристала така одежа до чорної роботи? (Марко Кропивницький, II, 1958, 46).
 Приставати (пристати) до лиця (виду) кому — бути до лиця, личити, пасувати. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (Нечуй-Левицький, V, 1966, 139); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний, IV, 1955, 145); Пристало як корові сідло (як свині в дощ, як свині наритники і т. ін.) — зовсім, аж ніяк не пасує комусь.

11. перев. док., безос., з інфін. Годиться, слід, дозволено кому-небудь щось робити, якось поводитися (перев. з запереченням). Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів, бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли: не ті часи (Михайло Стельмах, I, 1962, 339); — Хіба ж пристало козакові Отут сидіть! — промовив я. — У темнім лузі, у діброві Витає славонька моя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 209); [Іван:] Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. (Карпенко-Карий, III, 1961, 13).

12. Дуже втомлюватися, знесилюватися від утоми. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою, незважаючи на батіг (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці. — Це будуть підвозити тих, що приставатимуть (Василь Козаченко, Ціна життя, 1960, 116); Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив'язав до воза (Україна сміється, I, 1960, 286); Коло корчми стали [тройки] — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Чим більше йшли, тим важчою здавалась овеча тушка. Незабаром Віктор і Олексій пристали (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 349);
//  з інфін. Стомлюватися щось робити. Я пристав шугати поглядом з кінця в кінець земної кулі. Містер Ейбл, проте, навіть не втомився (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 45).

13. тільки недок., з ким, діал. Приятелювати. З яким пристаєш, сам таким стаєш (Номис, 1864, № 116); З Гриньком уже ніхто не хотів приставати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 340); — Ти мені з ним [Гущею] — гляди — не приставай, бо як побачу, пане добродзею, то... (Михайло Коцюбинський, 11, 1955, 12).

14. мат. Збігатися в усіх своїх точках при накладанні (про геометричні фігури). Трикутники пристали.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 33.

Переглядів: 82 | Додав: Соловйова | Теги: додаткові завдання, цікавинки