Вівторок, 12.12.2017, 05:55

Вітаю Вас Гость | RSS

Головна » 2017 » Березень » 30 » Література рідного краю. Віктор Чабаненко
20:42
Література рідного краю. Віктор Чабаненко

Віктор Чабаненко

Доктор філологічних наук. Автор монографії «Основи мовної експресії», упорядник збірки запорозьких легенд «Савур-могила». Поет, перекладач.

До України

Як Дніпро обіймає голубими руками

Хортицю,

Так і я обіймаю тебе голубими мріями,

Вітчизно кохана.

 

Я течу повсякчас біля лона твого,

Я струмлю повсякчас біля серця твого,

Я гострю повсякчас об граніти твої

Меч двосічний на лжу осоружную!

 

Із очей із твоїх у мою глибину

Западає сльоза перламутрова,

І  чую, як там з неї враз пророста

Диво дивнеє – квітка надії.

 

У мені, як в Дніпрі, каламуттю життя,

Бунтівничі пороги потоплено,

Та розіб’ється всякий об них корабель,

Що до тебе пливтиме із кривдою!..

Ватаг-рятівник

О. Т. Гончару

Тієї осені помер Великий Луг,

Пішла на дно сплюндрована Гілея, -

Розгнівався загачений Дніпро

Й розлився на півсвіту многохвилям…

Над пінявим шаленством диких вод,

Над обширом великої руїни

Пекельний клекіт розпачем повис –

То птаство перелітне вирувало:

Не стало предковічних берегів,

Потоплено старі дороговкази.

Куди податися? В який летіти бік?

І як із цього вирватись одчаю?!

Та раптом сонце вийшло із-за хмар –

І з гущі ватаг вилетів пташиний,

Звитяжно і заклично проячав –

Полинув радісно, нестримно на світило!

За ним, отямившись, у вирій подались

Його  брати, що збилися з дороги.

Згуртовані, врятовані ключі

У сонячних розтали високостях!

 

Коли сколочений, стрімкий життя потік

Понищить нам усі дороговкази,

Прямуймо, браття, сонцеві навстріч,

Як птаство те, що вирвалось з одчаю!

Переглядів: 44 | Додав: Соловйова | Теги: література рідного краю