Вівторок, 12.12.2017, 05:53

Вітаю Вас Гость | RSS

Головна » 2016 » Лютий » 29 » Слово дня (для 5 класу)
19:35
Слово дня (для 5 класу)

Підказка! В зошит переписуй лише основне, найголовніше.

ДОСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм. Справжній, дійсний. Сердешна дитина! Обідране; ледве, ледве Несе ноженята... (Достеменний син Катрусі) (Тарас Шевченко, I, 1951, 154); Йому захотілося, щоб раптом загомонів цвіркун. Достеменна ознака добра — та нескладна цвіркупова пісня (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 248);
//  Надзвичайно схожий, точнісінько такий, як. — Учора горщик розбило [дитя], сьогодні дивлюся, а воно крізь друшляк попіл просівав. Достеменний дід Гамалія (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 388.

Ковила - и, жін. (Stipa, L.). Трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса. А по степу-долині ковила сивіє, А скрізь по ковилі свистун-вітер віс! (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 246); Степом називається рівнинна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, здебільшого посухостійкими рослинами, серед яких переважають ковила, типчак, тонконіг та інші степові злаки (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 553).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 205.

СЕРПА́НОК, чол.

1. род. нку. Легка прозора тканина. Анеля відкинула серпанок з мольберта, де стояв її портрет ще без рами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 15);  * У порівняннях. Місяць виплив з легкої, мов серпанок, хмарки (Микола Трублаїні, II, 1955, 263); Роса серпанком розіслалась по степу (Олекса Стороженко, I, 1957, 140).

2. род. нка, заст. Головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа. Матері своїй, вже й старенькій, теж принесе [Денис] коли платок, плахотку, пояс, чобітки, а коли й серпанок (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 398); Передним стояла його сужена [суджена] Зінька, висока, сановита молодиця, в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком (Олекса Стороженко, I, 1957, 360); Не надіну я серпанка; Геть кожух і свиту геть! Одягнуся, як міщанка, У кораблик і керсет (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 244); Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (Нечуй-Левицький, I, 1956, 144);
//  Легке жіноче покривало. Зоня піде до модистки замовити жалібні серпанки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 106).

3. род. нка. Те саме, що вуаль. 1. Вона одслонила серпанок і закрутила його кругом капелюша (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 259); Бачу, єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків (Леся Українка, I, 1951, 307); Входить висока чорна постать з чорним непрозорим серпанком на лиці (Іван Франко, VIII, 1952, 104).

4. род. нку, чого і без додатка, який. Легка, схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена. Східний край неба вже побілів і пойнявся рожевим серпанком (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 42); Густим молочним серпанком туману вкрито все (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 192);
//  перен. Те, що заважає бачити, сприймати щось чітко, окреслено, виразно. Кожна картина здалеку — і в просторі, і в часі — часто постає перед нами оповитою легким серпанком, у котрому розпливаються, скрадаються, губляться якісь її лінії, штрихи (Радянська Україна, 5.IV 1967, 2); Він, як і багато його товаришів, уявляв собі післявоєнний світ з якоюсь млосною невиразністю, бачив його дещо ілюзорно крізь золотий серпанок близької перемоги (Олесь Гончар, III, 1959, 429); Ще один жіночий образ жив у Василя в душі.. — образ матері. Бачив він його крізь якийсь серпанок, мов уві сні (Іван Сенченко, Опов., 1959, 300); Крізь каламутний серпанок сп'яніння його збентежила думка: адже в таких умовах не один загинув на морозі (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 21);
//  перен. Ледве помітний прояв якого-небудь настрою, стану і т. ін., який заступає або супроводжує щось інше. Трудящі Радянського Закарпаття створили свої задушевні співанки про Радянську Конституцію.. Співанки оповиті серпанком сердечності і глибокого ліризму (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 39); З старого чударя глузували, але серпанок таємничості робив з нього для всіх цікаву особу (Юрій Смолич, Прекр. катастр., 1956, 315); Характеристики героїв у творі [В. Козаченка «Біла пляма»] лаконічні і повнокровні. Романтичним серпанком оповиті їх безстрашні вчинки (Радянське літературознавство, 4, 1971, 31); Серпанок смутку.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 140.

СТРОКА́ТИЙ, а, е.

1. Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий. Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна... (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 24); Біля строкатої будки, в якій колись жив вартовий шлагбаума, чорніло двоє коней (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 521);  * Образно. Романчук жадібними очима ловив той строкатий краєвид, що відбігав ген-ген, аж до синіх гір (Яків Качура, Вибр., 1953, 340);
//  З яскравим різнобарвними малюнками (про тканини та вироби з них). Стояло широке ліжко, заслане строкатою ковдрою (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 138); Сусідні двері відчинилися. З них вискочила Інна в широкому строкатому халаті, в капцях на босу ногу (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 67);
//  З великими плямами або крапками (про масть тварини). — Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Марко Вовчок, VI, 1956, 220);
//  Який має різнокольорове забарвлення, оперення (про птахів). Одна тільки строката зозуля гуляла безтурботно (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 16); Строкатий одуд; Строкатий дятел;
//  Який виділяється різноманітністю, яскравістю і т. ін. Скільки сягало око, тяглося строкате татарське військо (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 158); Гауптман .. закурив, пройшовся перед нами, оглянув строкатий натовп оцінюючим поглядом (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 249); Біля кінотеатру молоді гуцулки сяють барвами строкатого вбрання (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 146);  * Образно. Оплески, чокання чарок, вигуки «гірко!» і черговий туш оркестру злились в одну гучну і строкату весільну симфонію (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 202).

2. перен. Який складається з різних елементів; неоднаковий за складом; неоднорідний, різноманітний. При надто ранньому збиранні овес дає строкате зерно (Зернові комбайни, 1957, 5); Оператори, художники, актори, статисти... Ти мусиш об'єднати увесь цей строкатий колектив.. в одну творчу волю... (Олесь Гончар, Циклоп, 1970, 109); Куцевич зібрав у себе досить строкате товариство (Натан Рибак, Час.., 1960, 792); Мова художніх творів української літератури XVI—XVII ст. являє собою строкату суміш різних стилістичних компонентів (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 83).

3. перен. Який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий. Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Іван Котляревський, I, 1952, 165).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 785.

 

Переглядів: 76 | Додав: Соловйова | Теги: Слово дня