Четвер, 22.08.2019, 02:10

Вітаю Вас Гость | RSS

Головна » 2016 » Липень » 15

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квизнути не стану,
Хоч як не буде боляче мені, —
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

22.06.1955

http://vasylsymonenko.in.ua/

Переглядів: 187 | Додав: Соловйова | Дата: 15.07.2016


 

Переглядів: 211 | Додав: Соловйова | Дата: 15.07.2016

Переглядів: 260 | Додав: Соловйова | Дата: 15.07.2016